Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк icon

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк

Реклама:



Скачати 298.35 Kb.
НазваІнформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк
Дата конвертації17.05.2013
Розмір298.35 Kb.
ТипІнформація
джерело

Викладач Чорномаз Т.М.


ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ВПРАВ З МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ

Теоретичні відомості

Всі живі істоти здатні зберігати спадкову інформацію і передавати її наступним поколінням. Генетична інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі ДНК, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-РНК, т-РНК, р-РНК) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот і функціонування рибосом.

ДНК і РНК – це полінуклеотиди, тобто їхніми мономерами є нуклеотиди. Кожен нуклеотид складається з трьох частин: пуринової чи піримідинової азотистої основи, моносахариди (рибози або дезоксирибози) та залишку фосфатної кислоти.

Азотисті основи в нуклеїнових кислотах – це аденін, гуанін, цитозин, тимін, урацил. У ДНК використовуються перші чотири основи , а в РНК відсутній тимін, замість нього існує урацил.

Молекула ДНК утворює право закручену спіраль, яка складається з двох ланцюгів нуклеотидів, комплементарно сполучених один з одним водневими зв’язками. Принцип компліментарності полягає в тому, що навпроти аденілового нуклеотиду одного ланцюга завжди розміщується тимідиловий нуклеотид другого і вони пов’язані двома водневими зв’ язками , а навпроти гуанілового нуклеотиду розташовується цитидиловий , пов’язаний з трьома водневими зв’язками (А = Т, Г = Ц).


^ За правилами Чаргаффа :

  • Кількість аденілових нуклеотидів завжди дорівнює кількості тимідилових , а кількість гуанілових дорівнює кількості цитидилових , тобто nA = nT, nЦ = nГ;

  • Сума аденілових і гуанілових нуклеотидів дорівнює сумі тимідлових і цитидидових нуклеотидів : (nA + nГ)=( nT + nЦ), n – кількість нуклеотидів.



Під час розв’ язування задач необхідно враховувати, що :

  • довжина одного нуклеотиду в молекулі ДНК або РНК дорівнює близько 0,34(нм);

  • маса одного нуклеотиду становить приблизно 345 дальтон;

  • нуклеотиди умовно позначаються : А – аденіловий , Г – гуаніловий , Ц – цитидиловий, Т – тимідиловий , У – уридиловий.



Приклади розв ’язання задач


Задача 1. Одна із спіралей фрагмента Днк має склад нуклеотидів :

ГГГ – ЦАТ – ААЦ – ГЦТ.

  1. Визначте порядок чергування нуклеотидів у другій спіралі фрагмента ДНК.

  2. Яка довжина даного фрагмента молекули ДНК?

  3. Визначте процентний вміст кожного нуклеотиду в даному фрагменті.

Розв’язування

  1. ГГГ – ЦАТ – ААЦ – ГЦТ.

ЦЦЦ – ГТА – ТГТ – ЦГА

12 пар нуклеотидів – 24 нуклеотиди.

  1. L(фр. ДНК) = 12 * 0.34 нм = 4.08 нм.

  2. Встановлюємо процентний вміст кожного нуклеотиду у фрагменті ДНК.

А = Т = 5А = (5* 100%)/24 = 20,8%.

Г = Ц = 7Г = 7Ц = (7* 100%)/ 24 = 29,2%.

А = 20,8% ; Т = 20,8% ; Г = 29,2% ; Ц = 29,2%.

Відповідь . 1. ЦЦЦ – ГТА – ТГТ – ЦГА;

2.L(фр. ДНК) = 4.08 нм;

3. А = 20,8% ; Т = 20,8% ; Г = 29,2% ; Ц = 29,2%.


Задача 2. За даними біохімічного аналізу 22% загальної кіль кості нуклеотидів і –РНК припадає на аденілові, 12% - на уридилові і 26% - на гуанінові. Визначте нуклеотидний склад ДНК, з якого транскрибована дана і-РНК .

Розв’язування

  1. Частка цитидилових нуклеотидів в і-РНК становить 100% - (22% + 12% + 26%) = 40%.

  2. Молекула ДНК має два ланцюги, отже , на один ланцюг припадає 50%.

Визначимо склад кодую чого ДНК.

і – РНК ДНК

У– 12%; А = 12% : 2 = 6%;

А – 22%; Т = 22% : 2 = 11%;

Ц – 40%; Г = 40% : 2 = 20%;

Г – 26%; Ц = 26% : 2 = 13%.

Згідно з принципом компліментарності, другий ланцюг ДНК має :

Т = 6% , А = 11%, Ц = 20% , Г = 13% .

3.Отже, у моделі ДНК процентний вміст нуклеотидів такий :

А = 6% + 11% = 17% ;

Т = 11% + 6% = 17% ;

Г = 20% + 13% = 33% ;

Ц = 13% + 20% = 33% .

Відповідь. У молекулі ДНК : А = 17% ; Т = 17%; Г = 33%; Ц = 33%.


Задача 3. Молекулярна маса пепсину 35 500. Яка довжина первинної структури цього білка?

Розв’язування

Дано :

М (пепсину) = 35 500 дальтон 1.Визначаємо кількість амінокислотних ланок.

М (а –ти) = 100 дальтон М (пепсину) 35 500

І (а – ти) = 0,35 нм n = М (а- ти) = 100 = 355.

І (первинної структури) - ? 2.Визначаємо довжину первинної структури білка.

І = n * Ia, де n – кількість амінокислот.

І (первинної структури білка) = І (а – ти) * n = 0,35 (нм) * 355 = 113,05 (нм).

Відповідь. Довжина первинної структури цого білка становить 113,05 нм.


^ Задачі для самостійного розв’язування


Задача1. Молекула ДНК розпалася на два ланцюги . Один має таку будову :

ТАГ – АЦТ – ГГТ – АЦА – ЦГТ – ГГТ – ГАГ .

Яку будову має другий ланцюг ?

Задача 2. Ділянка гена має таку будову :

ЦГГ – ЦГЦ – ТЦА – ААА – ТЦГ.

Яку послідовність нуклеотидів матиме і –РНК , що синтезуватиметься на цьому ланцюгу ?

Задача 3. Молекулярна маса білка 9 000 . Визначте довжину гена, який кодує цей білок, якщо молекулярна маса амінокислоти – 100.

Задача 4. Альбумін сироватки крові людини має молекулярну масу 68 400. Визначте : а) кіль кість нуклеотидів ДНК, які кодують цей білок; б) довжину гена (молекулярна маса однієї амінокислоти – 100).

Задача 5.У молекулі ДНК аденілові нуклеотиди складають 15% від загальної кількості . Визначте процентний вміст інших видів нуклеотидів.

Задача 6.Фрагмент молекули ДНК містить 440 аденілових нуклеотидів, що складає 22% від їх загальної кількості. Визначте , скільки цитидилових , гуанілових і тимідилових нуклеотидів міститься в даному фрагменті, вкажіть його розмір і молекулярну масу.


Викладач Чорномаз Т.М.


Практична робота № 2

^ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ГЕНЕТИКИ

Під час розв’язування задач із генетики слід добре оперувати основними генетичними термінами та поняттями, розуміти і користуватись її символами.

Генотип – сукупність усіх генів організму. У процесі розв’язання задач із генетики термін «генотип» вживають у його вузькому значенні, маючи на увазі тільки ті гени, що зумовлюють досліджувані ознаки.

Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей організму, які формуються внаслідок взаємодії його генотипу й зовнішнього середовища. При розв’язанні задач із генетики термін «фенотип» вживають у вузькому значенні, маючи на увазі певні конкретні ознаки організму.

Кожна ознака зумовлена певним геном. Ген може перебувати у різних формах, які дещо відрізняються за структурою й розміщені у гомологічних хромосомах . Різні форми одного і того ж гена називают ь апелями.

^ Апельні гени позначають однією латинською літерою: домінантний – великою(А), рецесивний – малою(а). Отже, ген зумовлює певну ознаку, а його апелі – різні прояви цієї ознаки.

Організм, гомологічні хромосоми якого містять однакові апелі того чи іншого гена , називають гомозиготою . Організм, гомологічні хромосоми якого містять різні апелі того чи іншого гена , називають гетерозиготою .

Для розв’язання задач слід користуватися такими правилами:

  • Передусім запишіть позначення апелів і проявів ознак;

  • Генотип рецесивної особини можна визначити відразу, оскільки можливий лише один його варіант (аа);

  • Особини з домінантною ознакою обов’язково матимуть один домінантний апель, а другий можна визначити , знаючи , що в кожного потомка один апель – від однієї батьківської особини , а другий – від іншої.

У деяких випадках один апель гена не повністю домінує над іншим. За такої умови спостерігається проміжне успадкування, тобто ознаки гібридів є проміжними порівняно з батьківськими формами.

Наприклад, у нічної красуні є форми з червоними квітами , а є і з білими. Гібридні форми мають рожеві квітки, тому що жоден з апелів гена не проявляється повністю.

Один з апелів умовно вважають домінантним і над його символом ставлять риску (А). Для розв’язання задач на проміжний тип успадкування слід повністю записувати генотипи усіх форм :

(А) (А) – червоні квітки, (А)а – рожеві, аа – білі.

Хромосоми, які представлені в обох статей однаковими гомологічними парами, називають аутосомами. Пару хромосом, за якою самці відрізняються від самок, називають статевими хромосомами. Стать, яка утворює один тип гамет за статевими хромосомами, називають гомогаметною , а стать , яка утворює різні типи гамет – гетерогаметною. У ссавців, людини, більшості земноводних, частини риб, комах (крім метеликів) жіноча стать є гоогаметною(хх), а чоловіча – гомогаметна.

У схемах схрещувань вказують , в якій статевій хромосомі міститься даний апель. Наприклад, рецесивний алель гемофілії міститься в Х-хромосомі і його позначають Хh , а домінантний алель нормального зсідання крові позначають ХH . Статеві хромосоми Х та У не є гомологічними, а отже , алельних пар генів не буває.

^ Складіть схеми схрещування та розв’яжіть задачі

Варіант І.

  1. У людини ген, що викликає одну із форм спадкової глухонімоти, рецесивний стосовно гена нормального слуху. Яке потомство можна чекати від шлюбу гетерозиготних батьків?

  2. Чорний безрогий бик – представник чистої лінії- схрещується з червоними рогатими коровами. Якими будуть гібриди , якщо відомо, що безрогість домінує над рогатістю, а чорний колір шерсті над червоним?

  3. Рецесивний ген дальтонізму зчеплений з х-хромосомою. Чоловік –дальтонік одружуються із жінкою з нормальним зором, батько якої був дальтоніком . яким буде зір у їхніх дітей.



Варіант ІІ.

1.Ген неопушеності стебла рослини томатів домінує над геном опушеності . Які фенотипи батьківських форм , якщо у потомстві виявлено розщеплення 1:1?

2. Схрещування між собою білих норок з темними дає потомство зі світлими забарвленням з чорним хрестом на спині (кохинурові норки). Схрещування між собою білих норок дає біле потомство, а схрещування між собою темних – темне. Яке потомство матимуть від схрещування кохинурових норок з білими ?

3. У людини відсутність потових залоз визначається рецесивним алелем, локалізованим в Х-хромосомі. Чоловік , який страждає відсутністю потових залоз, одружився зі здоровою гетерозиготною жінкою. Які в них можуть бути діти ?


Варіант ІІІ.

  1. У людини шестипалість домінує над над нормальною будовою кисті. Визначте імовірність народження нормальних дітей у сім’ї, в якій батько та мати – гетерозиготні.

  2. Сорт помідора з червоними кулястими плодами схрещено з сортом , який має жовті кулясті плоди. Потомство має червоні кулясті та червоні грушоподібні плоди. Визначте генотипи батьків.

  3. Алелі , що визначають у кішок чорну і руду масть, містяться в Х-хромосомі. Гетерозиготна кішка (Хн Ха)h має черепахове забарвлення. Яка імовірність народження особини жіночої статі чорної масті у разі схрещування черепахової самки з чорним котом?



Варіант ІV.

  1. У пшениці алель карликовості домінує над алелем нормального зросту. Які генотипи вихідних форм, якщо у потомстві 25% рослин – нормального зросту?

  2. У людини карий колір очей домінує над блакитним, а здатність краще володіти правою рукою – над здатністю володіти лівою. Кароокий лівша одружився з блакитноокою правшею. У них народилася дитина – блакитноока лівша. Визначте генотипи батьків.

  3. Припустимо, що тваринник створює велике стадо шортгорнської породи худоби, схрещуючи чалих биків з чалими коровами(чала масть – проміжне забарвлення тварин, яке утворюються при схрещуванні гомозиготних білих і червоних). Яку частину стада становитимуть : а) червоні; б) білі; в) чалі ?



Викладач Чорномаз Т.М.


Практична робота № 3

^ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ЕКОЛОГІЇ

Мета . Навчитися розв’язувати елементарні вправи та задачі з екології, давати їм екологічне пояснення, складати схеми, прогнозувати екологічні наслідки .

^ Теоретичні відомості

Розрізняють абіотичні, біотичні та антропогенні фактори середовища існування організмів. Всі екологічні фактори можуть впливати на організми як: подразники, зумовлюючи пристосувальні зміни функцій організму ; обмежувачі – унеможливлюють існування за даних умов; сигнали про зміни інших факторів середовища.

Сприятливу силу впливу фактора , тобто таку, що забезпечує найкращі (оптимальні) умови життєдіяльності особин , називають зоною оптимуму екологічного фактора. Будь-які відхилення від оптимуму негативно позначаються на розвитку організму. Чим більші ці відхилення, тим сильніше пригнічується їхня життєдіяльність. Мінімальні і максимальні значення фактора є критичними – за їхніми межами життя вже неможливе.

Зона оптимуму і критичні межі витривалості живих істот стосовно якогось екологічного фактора можуть змінюватись залежно від того, з якою силою і в якому поєднанні діють одночасно інші фактори. Наприклад, сильний мороз легше витримувати у безвітряну погоду. Взаємодія факторів виявляється також у їхній частковій взаємозамінності. Так, в’яненню рослин можна запобігти збільшенням вологості грунту і зниженням температури повітря. Проте взаємна компенсація дії факторів не може бути безмежною і повністю замінити один з них на інший неможливо.

Якщо хоч один з екологічних факторів наближається до критичної межі або перевищує її, то, незважаючи на оптимальну дію інших умов середовища, організму загрожує загибель, а цей фактор стає для нього обмежувальним. Лімітуючими можуть бути як абіотичні (нестача тепла, вологи, світла або їхній надлишок ), так і біотичні фактори (зайнятість території сильнішим конкурентом, нестача запилювачів рослин тощо).

У природі взаємодії організмів, як правило, відбуваються на рівні їхніх угруповань, або популяцій. Характерними для популяцій кожного виду є:

  1. вікова і статева структура;

  2. чисельність (загальна кількість особин на одиницю площі);

  3. густота ( середня кількість особин на одиницю площі);

  4. темпи приросту (середній приріст кількості особин за одиницю часу).

Загальні зміни чисельності популяцій залежать від народжуваності, смертності, оселення і виселення (міграції) її особин. Народжуваність характеризується кількістю особин, що з’являються у популяції за одиницю часу з розрахунку на певну кількість її членів.

Смертність визначається кількістю особин, що загинули за певний відтинок часу.

Популяції різних видів існують у природі не відокремлено, а пов’язані між собою різними взаємозв’язками. Внаслідок цих взаємозв’язків між видами , які населяють ділянки місцевості з однорідними умовами існування, формуються біоценози. Біомаса біоценозу – сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі або об’єму. Кожен біоценоз характеризується і певною продуктивністю – біомасою, створеною особинами всіх видів за одиницю часу. Розрізняють продуктивність первинну і вторинну.

Первинна продуктивність – це біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організмами, вторинна – гетеротрофними.


^ Розв’яжіть екологічні вправи та задачі


Варіант І

  1. У біогеоценозі угрупування живих організмів перебуває у різних співвідношеннях: просторових , трофічних , антагоністичних, мутуалістични х, конкурентних та ін.. Яке з них є головним?

  2. Зміна якого абіотичного фактора для більшості тварин і рослин є сигналом до сезонних змін життєвих життєвих функцій? Які дослідження ви провели б для підтвердження своєї гіпотези? Складіть у своєму зошиті план цих досліджень для будь-якого біологічного виду.

  3. У дрібних водяних ракоподібних – дафній – протягом весни і літа спостерігається партнерогенетичне розмноження . Наприкінці літа відбувається розмноження із заплідненням. Як ви думаєте, зміна якого фактора це спричиняє? Побудуйте графік зміни загальної чисельності і статевої структури популяції дафній залежно від цього фактора.

  4. У стадах лосів деяких мисливських господарств налічується до 300 особин. Обчисліть, на скільки голів збільшуватиметься стадо при щорічному прирості 15%; що станеться з з густотою популяції, якщо територія господарства становить 20 000 га , а середня густота популяції повинна становити 3- 5 особин на кожних 10 000 га.

  5. У лабораторних роботах вивчали плодючість самок кровососних комах .Сто самок, які не живилися кров’ю (яйцеклітини розвивалися автогенно), відкладали всього три тисячі яєць , а двадцять самок , які живилися кров‘ю – чотири тисячі. Визначте середню плодючість особин у кожній групі . Поясніть одержані результати.



Варіант ІІ

  1. Продуктивність організмів залежить від обмежувального фактора , якого може бути недостатньо або занадто багато. Перелічіть обмежувальні фактори, які найбільше впливають на врожай пшениці , картоплі , томатів.

  2. Перелічіть фактори життя зелених рослин (температура, світло, вода, кисень, елементи живлення). Що найчастіше знижує врожай сільськогосподарських культур у південних областях України, які мають дуже родючі грунти?

  3. Вселення в екологічну систему нових видів істотно впливає на густоту популяцій. Поясніть, чому густота популяції колорадського жука в Європі значно вища, ніж на його батьківщині – в Америці . Наведіть приклади збільшення густоти інших популяцій, завезених у новий регіон.

  4. На густоту популяцій диких тварин впливає полювання на них. У популяції диких кабанів дозволяється відстрілювати 30% її особин, лосів – 15%, лисиці – з імовірністю 0,4, степового орла - з імовірністю 0,1. Яка імовірність у зайця вижити і залишити потомство?



Викладач Чорномаз Т.М.


Практична робота № 4

^ СКЛАДАННЯ ХАРЧОВИХ ЛАНЦЮГІВ, СІТОК, ЕКОЛОГІЧНИХ ПІРАМІД НА ПРИКЛАДІ МІСЦЕВИХ ЕКОСИСТЕМ

Мета . Навчитися складати харчові ланцюги живлення, визначати трофічні рівні кожного компонента даної екосистеми, будувати екологічні піраміди .

^ Теоретичні відомості

Між абіотичним середовищем та угрупуваннями організмів у екосистемі існують тісні матеріально-ресурсні зв’язки та взаємодії. Завдяки цим взаємодіям отримують необхідні для них елементи живлення, воду ,енергію і виділяють у середовище органічні сполуки. Ці органічні речовини надходять у середовище як за життя організмів, так і після їх відмирання. Отже, угрупування організмів утворюють разом з неорганічним середовищем певну систему , в якій потік речовин та енергії замикається як кругообіг. Для підтримання такого кругообігу в екосистемі потрібні певний запас неорганічної речовини у засвоюваній організмами формі та наявність таких екологічних груп організмів: продуцентів – автотрофних організмів, що утворюють органічну речовину з неорганічної; консументів - організмів, що живляться готовими органічними речовинами або автотрофами; редуцентів – живляться мертвою органічною речовиною, переводячи її знову в неорганічні сполуки.

До продуцентів належать вищі зелені рослини та деякі бактерії. Вищі рослини утворюють органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу за допомогою сонячної енергії.

Консументи не здатні самостійно утворювати органічну речовину , тому живляться автотрофами. Їх ще називають гетеротрофами. Для гетеротрофів також потрібні кисень і вода . До них належать усі тварини , частина мікроорганізмів, паразитичні рослини та ін.

Редуценти (детритофаги) – організми, що живляться мертвою органічною речовиною. До цієї групи організмів належать переважно бактерії та гриби, які перетворюють складні органічні сполуки на прості неорганічні.

Між організмами в екосистемі існують постійні харчові, або трофічні зв’язки. На основі цих зв’язків формуються ланцюги живлення.

Ланцюги трофічні, або ланцюги живлення, - це ряд видів організмів або їх груп, пов’язаних між собою харчовими відносинами, що створює певну послідовність у передачі речовин та енергії; кожна попередня ланка є певною мірою поживою для наступної. На початку ланцюгів живлення, як правило, перебувають продуценти, тобто автотрофні організми. А трофічний рівень консументів (гетеротрофних організмів) визначають тією кількістю ланок, через яку вони отримують енергію від продуцентів . Так, рослиноїдні тварини займають трофічний рівень , наступний за продуцентами. Тому їх називають консументами І порядку. Далі йде рівень хижаків, які живляться рослиноїдними видами (консументи ІІ порядку) тощо.

Енергія у біогеоценозах ніби поділяється на два потоки: один починається з живих організмів – продуцентів; другий – від мертвої органіки. Внаслідок цього в біогеоценозах формуються два типи ланцюгів живлення: пасовищного (ланцюги виїдання) і детритного (ланцюги розкладання).

Ланцюги пасовищного типу починаються з продуцентів і включають і послідовно ланки консументів І, ІІ та ін.. порядків і завершуються редуцентами . Ланцюги живлення детритного типу починаються зі споживачів мертвої органіки, далі ведуть до видів, які ними живляться, і завершуються також редуцентами. У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а переплітаються між собою і формують трофічну сітку біогеоценозу .

Різним ланцюгам живлення властиві певні співвідношення продукції (тобто біомаси з енергією, що витрачаються і запасаються на кожному з трофічних рівнів). Ці закономірності називають правилом екологічної піраміди: на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси та енергії, які запасаються організмами за одиницю часу, значно більші, ніж на наступному (в середньому в 5 – 10 разів). Графічно це правило можна зобразити у вигляді піраміди , складеної з окремих блоків. Розрізняють різні типи екологічних пірамід , залежно від того, який показник покладено в її основу . Так, піраміда біомаси відображає кількісні закономірності передачі ланцюгом живлення маси органічної речовини : піраміда енергії – відповідні закономірності передачі енергії від однієї ланки ланцюга живлення до наступної. Піраміда чисел відображає кількість особин на кожному з трофічних рівнів ланцюга живлення.


^ Виконайте екологічні завдання і розв’яжіть задачі


Варіант І

  1. Організми ,які споживають подрібнену органіку, називають:

а) детритофаги; б)гет еротрофи; в)автотрофи;

г) міксотрофи; ґ)некрофаги; д)копрофаги.

2. Складіть схему ланцюга живлення мішаного лісу, в якому можуть співіснувати такі види організмів: чорний дрізд, дощовий черв’як, квіткові рослини, вуж, білка звичайна, комахи, голонасінні рослини, бук, граб, липа, сова. Позначте, до якого трофічного рівня належать ці організми.

3. За правилом екологічної піраміди визначте, скільки потрібно планктону, щоб у Чорному морі виріс і м іг існувати дельфін масою 400 кг і щоб виросли 12 дельфінів масою 500 кг.

4. Яка площа акваторії моря потрібна для прогодування чайки (m=1кг, 40% - суха речовина) в ланцюзі живлення: фітопланктон – риба –чайка? Продуктивність фітопланктону – 500 кг/м2 сухої маси.


Варіант ІІ

  1. Органічні речовини з неорганічних утворюют ь :

а) автотрофи; б) гетеротрофи; в) продуценти;

г)консументи; ґ) редуценти; д)фототрофи.

2. Складіть ланцюг живлення мішаного лісу, якщо його компонентами є: яструб, синиця. метелики, жуки, павуки, білка, шуліка, кліщі, борсук, олень, вищі рослини, кабан, рись, тхір. Позначте, до якого трофічного рівня належать ці організми.

3. У савані біомаса рослинності – 750 г/м2 . За правилом екологічної піраміди визначте площу у( га) відповідного біогеоценозу, в якому зможе прогодуватися лев масою 250 кг у ланцюзі живлення: трав’янисті рослини- парнокопитні – лев. Із вказаних значень маси рослин і тварин 70% припадає на воду.

4.Побудуйте екологічну піраміду чисел степу, якщо кількість особин на 1000м2 тут становить: продуцентів – 1 400 000, рослиноїдних тварин – 200 000, первинних хижаків – 80 000, кінцевих хижаків - 1.


Викладач Чорномаз Т.М.



Лабораторна робота №1

^ БУДОВА КЛІТИН ПРОКАРІОТІВ, РОСЛИН, ТВАРИН

Мета : Вивчити клітинну будову різних організмів, порівняти будову клітин про- і еукаріотів.

Обладнання та матеріали : мікроскоп, готові мікропрепарати рослинних і тваринних тканин, предметні і покривні скельця, склянки з водою, препарувальні голки, піпетки, цибуля, елодея, пліснява на хлібі, овочах .

^ Теоретичні відомості

Клітини живих організмів за будовою можна поділити на дві групи: про- і еукаріотів.

Прокаріотичними називаються організми, клітини яких не мають чітко сформованого ядра і багатьох органел (мітохондрій, пластид, ендоплазматичної сітки, комплексу Гольджі, лізосом, клітинного центру). У цитоплазмі прокаріотів містяться рибосоми і різні включення. Замість ядра у клітинах прокаріотів є одна чи декілька ядерних зон зі спадковим матеріалом.

Еукаріоти – організми , клітини яких мають ядро і систему взаємопов’язаних органел.

До над царства Еукаріотів належать тварини , рослини, гриби ; до Прокаріотів – бактерії та ціанобактерії.


^ Хід роботи

Дослід 1. На предметне скло у краплину води помістіть невелику кількість зубного нальоту, взятого сірником з поверхні ясен, змішайте з водою і накрийте покривним скельцем. Розгляньте препарат при малому і великому збільшенні мікроскопа. Замалюйте і підпишіть різні форми бактерій.

Дослід 2 . Зберіть цвіль білого кольору зі шматка хліба чи овочів. Помістіть її на предметному склі в краплину води, накрийте покривним скельцем і розгляньте при великому збільшенні мікроскопа. Знайдіть міцелій – розгалужену багатоядерну клітину. Замалюйте препарат. Позначте на малюнку клітинну стінку, ядро та цитоплазму.

Дослід 3 . Приготуйте тимчасовий мікропрепарат рослинної клітини, використовуючи елодею або шкіру цибулі. Розгляньте препарат при малому і великому збільшенні мікроскопа. Замалюйте одну – дві клітини. Позначте клітинну стінку, ядро, цитоплазму, хлоропласти, вакуолі.

Дослід 4 .Розгляньте під мікроскопом готові мікропрепарати тканин тварин (наприклад, печінки). Замалюйте клітини багат окутної форми, ядро, позначте цитоплазму.

Висновок.

Порівняйте клітини різних організмів і вкажіть риси схожості та відмінностей.


^ Додаткова інформація

Прокаріотичні клітини мають просту структуру, але розрізняються за біохімічними властивостями

Бактерії - найбільш прості організми, виявлені в більшості природних місць існування. Це - сферичні або подовжені клітини зазвичай розміром в декілька мікрометрів (мал. 1-13). Як правило, у них є жорстка захисна оболонка, звана клітинною стінкою, під якою знаходиться плазматична мембрана, що обмежує єдиний цитоплазматичний компартмент, що містить ДНК, РНК, білки і малі молекули. У електронному мікроскопі вміст таких клітин має вид матриксу різної щільності без явно виражених організованих внутрішніх структур.




^ Рис. 1-13. Деякі прокаріотичні клітини, зображені в однаковому масштабі.

 

Бактерії малі і здатні швидко розмножуватися шляхом простого бінарного ділення. При надлишку живильних речовин «виживання найбільш пристосованих» зазвичай означає виживання тих, які швидше за всіх діляться. У оптимальних умовах прокаріотична клітина може ділитися кожні 20 хвилин і, таким чином, утворити до 5 млрд. клітин (що приблизно рівно населенню земної кулі) менш, ніж за 11 годин. Завдяки здатності швидко ділитися бактерійні популяції з легкістю адаптуються до змін навколишнього середовища. Наприклад, в лабораторних умовах популяція бактерій, підтримувана у великій судині, за декілька тижнів завдяки спонтанним мутаціям і природному відбору набуває здатності використовувати як джерело вуглецю нові типи цукрів.

У природі бактерії займають неймовірну безліч екологічних ніш, і такою ж багатообразною виявляється їх біохімічна будова. Розрізняють дві групи бактерій: еубактерії - форми, що часто зустрічаються, населяють грунт, воду і інші організми, і архібактерії, що зустрічаються в таких незручних місцях існування, як болота, океанські глибини, дуже солоні води і гарячі кислі джерела (мал. 1-14).


Рис. 1-14. Споріднені зв'язки між сучасними бактеріями (стрілками показані вірогідні шляхи еволюції).

 

Існують види бактерій, здатні харчуватися практично будь-якими органічними молекулами, - сахарамі, амінокислотами, жирами, вуглеводами, поліпептидами і полісахаридами. Деякі навіть можуть отримувати атоми вуглецю з СО2 і атомів азоту з N2. Не дивлячись на відносно просту будову, бактерії живуть на Землі довше за будь-які інші організми і перевершують за чисельністю всі інші типи клітин.


Викладач Чорномаз Т.М.


Лабораторна робота № 2

^ МІТОТИЧНИЙ ПОДІЛ КЛІТИН. БУДОВА ХРОМОСОМ

Мета : Навчитися розрізняти фази мітозу у рослинних клітинах, вивчити структурні компоненти хромосом , ознайомитися із каріотипом людини.

^ Обладнання та матеріали : мікроскопи, постійні мікропрепарати корінця цибулі та слинних залоз мотиля, фотографії, таблиці, ідіограми .

Теоретичні відомості

Існування кожного виду тварин і рослин, наступність між батьківськими особинами та їхнім потомством підтримується завдяки розмноженню. Це одна із найважливіших характеристик сутності життя. В основі усіх форм розмноження лежить поділ клітини. Універсальним способом поділу соматичних клітин є мітоз, внаслідок якого з однієї клітини утворюються дві нові, що мають однаковий з материнською набір хромосом.

Період існування клітини від одного поділу до іншого називається клітинним циклом. Він складається з періодів поділу й інтерфази. Інтерфаза – період зростання й активного функціонування клітин. Під час інтерфази відбуваються такі процеси: реплікація ДНК, активний синтез білків , необхідних для процесу поділу, збільшення кількості деяких органел, нагромадження АТФ, починається спіралізація і вкорочення хромати нових ниток.

Мітоз – основний спосіб поділу еукаріотичних клітин. Він супроводжується утворенням особливого апарату, який забезпечує рівномірний розподіл спадкового матеріалу материнської клітини між двома дочірніми.

Мітоз складається з чотирьох послідовних фаз – профази, метафази, анафази і телофази, кожна з яких без різкої межі переходить у наступну.

Біологічне значення мітозу полягає у забезпеченні точної передачі спадкової інформації дочірнім клітинам, тобто зберігається стала кількість хромосом в дочірніх клітинах.

Хромосоми – ядерні органели, в яких розміщені гени. Вони можуть перебувати в одному із двох функціональних станів : конденсованому (добре помітні, паличкоподібної форми ) або неконденсованому (деспіралізованому), при якому мають вигляд хромати нових ниток . Основу хромосом складає дволанцюгова ДНК і ферменти, потрібні для їх синтезу , ліпіди , полісахариди, іони металів.

Форму хромосом спадкова речовина клітини набуває перед її поділом. Утворення її відбувається внаслідок суперспіралізації у профазі мітозу. Кожна хромосома складається з двох повздовжніх функціонуючих одиниць-хроматид , які сполучаються між собою в зоні первинної перетяжки, що поділяє хромосоми на дві ділянки – плечі.

Якщо перетяжка розташована посередині і плечі мають однакові розміри, то хромосоми називають рівноплечими.

Якщо ж розміри плечей неоднакові – нерівноплечними. У ділянці первинної перетяжки розміщена центром ера, пластичний утвір у формі диска. Деякі хромосоми мають ще й вторинні перетяжки.

Для клітин кожного виду характерний певний набір хромосом – каріотип.

Особливості каріотипу будь-якого виду залежать від кількості , розмірів і форми хромосом. Якщо хромосоми кожної пари розташувати у порядку зменшення , то вони утворять ідіограму.


^ Хід роботи

  1. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препараті корінця цибулі три зони: кореневий чохлик (складається із товстостінних клітин), зону поділу і зону росту або розтягу, що складається із продовгуватих клітин. В якій зоні переважно відбувається поділ?

  2. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть у другій зоні клітини , які не діляться , а перебувають на стадії інтерфази. Який вони мають вигляд? Замалюйте одну клітину і зробіть підписи.

  3. Знайдіть клітину на стадії профази. В цей час помітні товсті і короткі хромосоми. Замалюйте клітину і позначте хромосоми.

  4. Знайдіть клітину на стадії метафази. Хромосоми прикріплені до веретена поділу і розташовані на екваторі клітини. Замалюйте клітину і зробіть відповідні позначення.

  5. Знайдіть клітину на стадії телофази. На цій стадії хромосоми розташовані на полюсах клітини . У центрі починається утворення міжклітинної перегородки. Замалюйте клітину на цій стадії.

  6. При великому збільшенні мікроскопа розгляньте мікропрепарат велетенських хромосом з клітини слинних залоз мотиля. В ядрах помітні крупні хромосоми і прозора каріоплазма. На четвертій найкоротшій хромосомі розташоване ядерце. Хромосоми мають вигляд посмугованих ліній із «здуттями» . Замалюйте препарат і зробіть позначення.

  7. Розгляньте ідіограму людини . Опишіть її. Яка кількість хромосом представлена на ній? Скільки хромосом є парними? Які хромосоми непарні?



У висновку поясніть, завдяки чому дочірні клітини під час мітозу отримують ідентичну спадкову інформацію і яке це має значення .

Поміркуйте ! Чи могли б існувати тривалий час види , якби під час мітозу не відбувалася точна передача спадкової інформації від материнської клітини дочірнім?


Викладач Чорномаз Т.М.



Лабораторна робота № 3

^ МЕЙОТИЧНИЙ ПОДІЛ КЛІТИНИ

Мета : Ознайомитися із процесами, що відбуваються під час мітозу, виявити значення його для живих організмів .

Обладнання та матеріали : мікрофотографії та схеми різних стадій мейозу .

^ Теоретичні відомості

Мейоз – це особливий поділ еукаріотичних клітин, при якому вдвічі зменшується (редукується ) кількість хромосом. Це явище відкрили вчені В.Флеммінг (у тварин) і Е.Страсбургер (у рослин).

Під час мейозу відбувається три важливі явища : редукція числа хромосом до галоїдного набору, комбінування (рекомбінація) батьківських і материнських хромосом та кросинговер – перехрест хромосом, при якому відбувається обмін частинами хромосом. Розрізняють три форми мейозу : початковий (зигот ний) настає після запліднення (у водоростей і найпростіших) і призводить до утворення гаплоїдного талому; проміжний(споровий) відбувається між стадіями спорофіту і гаметофіту (у процесі спороутворення в рослин); кінцевий (гаметний) відбувається при гаметогенезі (розвитку статевих клітин) у всіх багатоклітинних тварин і деяких найпростіших.

Мейоз має два поділи та інтерфазу між ними. Перший поділ, редукційний, значно відрізняється від нього лише за кількістю хромосом .

Для інтерфази між цими двома поділами характерним є те , що вній не відбувається реплікація ДНК.


Хід роботи

Завдання1 . Розгляньте детально перебіг мейозу на прикладі гаметогенезу (процесі дозрівання статевих клітин) . Зверніть увагу на особливості проходження профази.




У профазі І виділяють кілька стадій. Лептотена (стадія тонких ниток) характерна тим , що в ній хромосоми починають конденсуватися.

Зиготена (від грец. zygon– пара) називається так тому, що під час її проходження гомологічні хромосоми наближаються одна до одної, кон’югують, утворюючи біваленти.

Пахітена (стадія товстих ниток) – біваленти поступово вкорочуються і потовщуються.

Між хроматидами виникають хіазми (від грец. сhiasma – перехрест.). у ділянках яких відбувається обмін відповідними частинами – кросинговер.

Диплотена (стадія подвійних ниток) характерна тим , що кон’юговані хромосоми розсуваються і гомологічні хромосоми відходять із бівалентів, зберігаючи зв’язок лише у місцях хіазм.

У діакінезі хромосоми продовжують потовщуватися і відділяються від нуклеолеми. Руйнується ядерна оболонка і ядерця, формується веретено поділу.

Метафаза І . Біваленти переміщуються в екваторіальну площину, утворюючи екваторіальну пластинку. Центромери розташовуються вище і нижче від цієї пластинки. Зв’язок між гомологічними хромосомами з допомогою хіазм, продовжує зберігатися.

В анафазі І гомологічні хромосоми відділяються одна від одної і розходяться до полюсів.

У телофазі І набори гомологічних хромосом перебувають біля полюсів, утворюються ядерні оболонки і формуються два ядра. Хромосоми деконденсуються і деспіралізуються.

Інтерфаза між двома поділами дуже коротка . Особливістю є те, що синтетична фаза відсутня і ДНК не реп лікується, хоча синтез білків РНК може відбуватися.

Профаза ІІ. Відбувається спіралізація хромосом , руйнування ядерець і ядерної оболонки.

Метафаза ІІ. Хромосоми вишиковуються в екваторіальній площині , формується веретено поділу.

Анафаза ІІ. Дочірні хромосоми по нитках веретена розходяться до полюсів.

Телофаза ІІ. Біля кожного ядра , що містить половинний набір хромосом , формується ядерна оболонка. Так утворюються дочірні клітини.


Завдання2 . Розгляньте електронні мікрофотографії різних стадій мейозу і замалюйте схему процесів, що відбуваються у профазі І .




Мікрофотографії стадії мейозу в пиляках цибулі :

Завдання3 . Зробіть висновок , давши відповіді на запитання.

1.Яке біологічне значення мейозу ?

2.Яка роль кон’югації гомологічних хромосом і кросинговеру?

3.Яке місце мейозу у життєвому циклі організмів ?


Викладач Чорномаз Т.М.


Лабораторна робота № 4

^ ВИВЧЕННЯ МІНЛИВОСТІ У РОСЛИН . ПОБУДОВА ВАРІАЦІЙНОГО РЯДУ І ВАРІАЦІЙНОЇ КРИВОЇ

Мета : Засвоїти матеріал про статистичний характер закономірностей модифікаційної мінливості, варіаційний ряд мінливої ознаки ; навчитися будувати варіаційний ряд та криву.

Обладнання : засушені листки рослин одного виду (клена гостролистого, верби звичайної, акації жовтої та ін.), лінійки, папір.

^ Теоретичні відомості

Модифікаційна мінливість – ( від лат. модус – міра, вигляд і фаціо – роблю) – це зміни ознак організму (його фенотипу ), спричинені змінами умов середовища життя і не пов’язані зі змінами генотипу.

Модифікаційні зміни (модифікації) – це реакції організмів на зміну інтенсивності дії певних чинників довкілля. Вони однакові для всіх генотипно однорідних організмів.

Модифікаційна мінливість підпорядковується певним статистичним закономірностям. Зокрема , будь-яка ознака (наприклад довжина листків) може змінюватися лише у певних межах. Межі мінливої ознаки, зумовлені генотипом організму, називають нормою реакції.

Для вивчення мінливості ознаки складають варіаційний ряд – послідовність кількісних показників проявів станів певної ознаки (варіант), розташованих у певному порядку їхнього зростання чи зменшення. Довжина варіаційного ряду свідчить про розмах модифікаційної мінливості. Вона зумовлена генотипом організмів, але залежить від умов навколишнього середовища : чим вони будуть стабільніші, тим коротший варіаційний ряд , і навпаки.

Якщо простежити розподіл окремих варіант усередині варіаційного ряду, то можна помітити , що найбільша їхня кількість розташована у середній його частині, тобто вони мають середнє значення певної ознаки . Так більшість людей має середній зріст, і лише незначна частина серед них – велетні або карлики.

Розподіл варіант всередині варіаційного ряду можна графічно зобразити у вигляді варіаційної кривої. Варіаційна крива – це графічне зображення кількісних показників мінливості певної ознаки, яке ілюструє межі модифікаційної мінливості та частоту трапляння окремих варіант. За допомогою варіаційної кривої можна встановити середні показники і норму реакції певної ознаки.

Хід роботи

  1. Розгляньте листки рослин одного виду . Опишіть форму листків , черешкові чи сидячі, прості чи складні, їхній колір тощо.

  2. Виявіть риси відмінності листків за ознакою довжини листка.

  3. Розташуйте листки у порядку зростання їх довжини. Одержаний ряд називають називають варіаційним рядом, він складається з окремих варіант.

  4. Виміряйте довжину листків, одержані дані запишіть у зошит. Підрахуйте кількість листків, які мають однакові розміри, та заповніть таблицю:

Довжина листків, V (мм)































Кількість листків ,p

































  1. Побудуйте на підставі одержаний результатів варіаційну криву: на осі абсцис відкладіть варіанти (v), а на осі ординат – кількість листків даної варіанти (p).

Кількість p 5

листків 4

3

2

1

50 60 70 80 90 110 V

Довжина листків (мм)

  1. Дайте характеристику варіаційного ряду та варіаційної кривої.

  2. Висновок .



Викладач Чорномаз Т.М.


Лабораторна робота № 5

^ ЕМБРІОГЕНЕЗ ХОРДОВИХ

Мета : Розглянути ембріональний розвиток тварин, детально ознайомитись, як відбувається закладка зародкових листків.

Обладнання : таблиці зі схемами типів дроблення яйцеклітин, типів гаструляції, утворення мезодерми; світловий мікроскоп, постійні препарати, яйцеклітини, бластули, гаструли жаби; малюнки різних етапів розвитку ланцетника, риб, земноводних, плазунів,птахів, ссавців .

^ Теоретичні відомості

Ембріогенез – це період ембріонального розвитку багатоклітинної тварини, яка починається із дроблення зиготи і завершується виходом організмів з яйцевих оболонок.


^ Ембріогенез має кілька етапів

Дроблення полягає в серії послідовних мітотичних поділів зиготи. Клітини, які утворюються внаслідок поділів, називають бластомерами.

У різних видів тварин яйцеклітини розрізняються за кількістю і характером розподілу в цитоплазмі запасних поживних речовин (жовтка). Це значною мірою визначає характер подальшого дроблення зиготи. В яйцеклітині ссавців невелика кількість жовтка і рівномірний його розподіл у цитоплазмі, тому і бластомери утворюються однакові. В амфібій жовток скупчується переважно біля одного з полюсів зиготи, тому відбувається нерівномірне її дроблення – утворюються бластомери, що різняться розмірами. У плазунів, птахів дроблення зазнає лише диско видна ділянка зиготи біля одного з полюсів, де розташовується ядро. Таке дроблення називають неповним дискоїдальним . Внаслідок дроблення утворюється бластула. У типовому вигляді (наприклад, у ланцетника) бластула є порожньою кулею, стінка якої утворена одним шаром клітин. Всередині куля заповнена рідиною.

На етапі гаструляціїi відбувається процес формування гаструли. У багатьох тварин утворення гаструли відбувається шляхом інвагінації (випинання шару бластули на одному з полюсів), в результаті чого утворюється двошаровий чашоподібний зародок. Зовнішній шар клітин – ектодерма, а внутрішній - ентодерма. У всіх тварин етап гаструляції завершується утворенням ще одного шару клітин – мезодерми. Цей шар клітин формується між енто- й ектодермою.

Утворенням трьох зародкових листків ((екто- , енто-, мезодермами) завершується етап гаструляції, з цього моменту починаються процеси гісто- й органогенезу. Внаслідок диференціювання клітин трьох зародкових листків формуються різні тканини й органи організму, що розвивається.


^ Хід роботи

  1. Підготовте мікроскоп до роботи .

  2. Розгляньте постійні препарати яйцеклітин жаби під час дроблення. Зверніть увагу на утворення еластомерів. Зробіть малюнок і підпишіть будову бластули.

  3. Використовуючи постійні препарати , муляжі, макети або малюнки, простежте утворення бластули. Зверніть увагу на будову шарів гаструли і початок утворення тканин і органів.

  4. Дайте відповіді на запитання.

а) Чим відрізняється повне дроблення від неповного?

б)Чим завершується ембріогенез?

в)Що таке бластула? Гаструла?

5. Висновок.

i



Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconТематична атестація №2
Ділянка молекули днк, в якій закодована інформація про структуру поліпептидного ланцюга або білка, називається

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація міститься у річній інформації Основні відомості про емітента: а ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження емітента; X б інформація про державну реєстрацію емітента; X в банки, що обслуговують емітента; X
Відомості щодо особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, що виникала протягом звітного періоду

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація міститься у річній інформації Основні відомості про емітента: а ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження емітента; X б інформація про державну реєстрацію емітента; X в банки, що обслуговують емітента; X
Основні відомості про емітента: а ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження емітента

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconТема: Поняття співучасті у злочині. Об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Форми співучасті. Види співучасників

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація Зміна до Річної інформації Вступ Розділ I. Резюме річної інформації Розділ IІ. Фактори ризику Розділ IІІ. Основні відомості про емітента Розділ IV. Інформація про господарську діяльність емітента
Розділ VІІІ. Інформація про винагороду членам наглядової ради І виконавчого органу

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація Зміна до Річної інформації Вступ Розділ I. Резюме річної інформації Розділ IІ. Фактори ризику Розділ IІІ. Основні відомості про емітента Розділ IV. Інформація про господарську діяльність емітента
Розділ VІІІ. Інформація про винагороду членам наглядової ради І виконавчого органу

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація Зміна до Річної інформації Вступ Розділ I. Резюме річної інформації Розділ IІ. Фактори ризику Розділ IІІ. Основні відомості про емітента Розділ IV. Інформація про господарську діяльність емітента
Розділ VІІІ. Інформація про винагороду членам наглядової ради І виконавчого органу

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconРайонному суду м
З 1984 року я перебувала з П. О. у шлюбі, від якого народився син П. Р. 21 квітня 1984 року (копія свідоцтва про народження міститься...

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація Зміна до Квартальної інформації Вступ Розділ I. Основні відомості про емітента Розділ II. Фактори ризику Розділ III. Інформація про господарську діяльність емітента Розділ IV. Інформація про основні засоби емітента
Розділ VІІ. Інформація про засновників, учасників (акціонерів) та власників істотної участі емітента

Інформація про ознаки організму зосереджена в молекулі днк, що міститься в ядрі. Різні види ДНК (і-рнк, т-рнк, р-рнк) забезпечують перенесення інформації в клітини, транспорт амінокислот І функціонування рибосом. Днк І рнк iconІнформація Зміна до Квартальної інформації Вступ Розділ I. Основні відомості про емітента Розділ II. Фактори ризику Розділ III. Інформація про господарську діяльність емітента Розділ IV. Інформація про основні засоби емітента
Розділ VІІ. Інформація про засновників, учасників (акціонерів) та власників істотної участі емітента

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©vagomo.com.ua 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи